Фатальна помилка - Страница 57

— Ну гаразд, годі про це, давайте до справ. Що саме наказав передати мені найсвітліший гетьман Богдан Хмельницький?

Даниїл Грек (чи може таки справді де Грекані?..) прийняв від одного зі своїх людей і передав Карлу Густаву запечатану великою червоною печаткою грамоту, потім пояснив:

— Найсвітліший гетьман Богдан Хмельницький, всі звитяжні запорозькі лицарі й усе славетне козацтво висловлює вашій королівській величності всіляку пошану. Нині Гетьманщина вважатиме за честь і велику Божу ласку, якщо складеться союз між обома нашими державами. Куди ваша величність піде — туди і козаки із радістю подадуться під справедливою рукою вашої величності.

— Це все є тут?

Король трохи здійняв праву руку й помахав запечатаною грамотою. Даниїл Грек лише глибоко вклонився, не прохопившись жодним словом. Слідом за ним вклонилося і все посольство.

— Гаразд. А якщо я вирішу піти проти царя Московського, як у такому разі козаки поведуться?

— Ми не вважаємо, що ваша величність поведе зараз доблесне шведське воїнство проти Московського царства.

— Чому?

— Бо принаймні зараз вашій величності було б навпаки дуже вигідно укласти союз з царем Московським. Хто в усій Європі здатен встояти проти такої сили?

– І про це тут також йдеться?

Король знов потрусив у повітрі грамотою. Посольство повторило дружний глибокий уклін, тільки цього разу Даниїл Грек мовив:

— Ваша королівська величність дуже прозорливі. Настільки прозорливі, що здатні читати навіть запечатані грамоти.

— Ну гаразд, — ледь помітно посміхнувся Карл Густав, — але все ж таки скажи, якщо я раптом затію війну з Московією, на чиєму боці в такому разі воюватимуть козаки?

— Можу знов запевнити вашу величність: від союзу непереможного королівства Шведського із царством Московським з’являється чимала вигода для обох боків, — наполягав на своєму посол.

— Але якщо все ж таки припустити?..

— Поки що союз з Московією є дуже вигідним для Гетьманщини, — обережно мовив Даниїл Грек.

— Отже?..

— Отже, ми утретє закликаємо доблесну Швецію дослухатися до козацького послання. Ми би дуже не хотіли втратити такого потужного союзника, як царство Московське, хоча…

— Хоча?..

— Хоча союз зі славетною Швецією може виявитися для нашої звитяжної Гетьманщини ціннішим навіть за обумовлену Переяславськими статтями військову допомогу московитів.

Юрій мимоволі здригнувся, почувши сказане послом. Невже це так?! Якщо цей Даниїл Грек (чи все ж таки де Грекані?..) не бреше, то це дуже навіть добре! Адже шведський кавалерійський генерал Немирич аж ніяк не відмовлявся від «Роздумів про війну з московитами» — свого трактату, написаного ще в юні роки. Юрій інстинктивно вважав усіх московитів прихованими ворогами — темними, безжальними, нахабними й жорстокими. Усі союзники цих людей одразу ставали для нього підозрілими, тому після Переяславської ради ставлення Немирича до Гетьманщини погіршилося ще більше, ніж після поразки під Зборовом.

Але якщо Переяславські статті не настільки важливі для Богдана Хмельницького, як здається на перший погляд… Цікава комбінація виходить, дуже цікава! Виявляється, от який вибір зробила Гетьманщина насправді, позбувшись загрози з боку Речі Посполитої й заразом розчарувавшись у московитах?

Треба подумати над словами гетьманського посланця… Треба дуже добре подумати над такими… над саме такими словами!..

— Таким чином, союз між нашими державами є дуже бажаним для найсвітлішого гетьмана Хмельницького? — спробував уточнити король.

— Якби вдалося досягти потрійного союзу між королівством Шведським, царством Московським і Гетьманщиною, перед ним би не встояв ніхто в усьому світі! Навіть велична імперія Османів…

– І про це тут також написано?

Карл Густав утретє потрусив запечатаною грамотою. Цього разу Даниїл Грек кланятися не став, а повівся більш ніж дивно. Будь-який натяк на хитрість раптом зник з обличчя посла, він весь підібрався, витягнувся майже струнко. Так само вчинили й інші козаки, що супроводжували Даниїла Грека. Тільки після того козацький посол прорік майже урочисто:

— Ваша величність весь час запитує, що ж саме написано в листі нашого найсвітлішого гетьмана Богдана Хмельницького, немовби не розуміє, що там не може бути нічого іншого, окрім правди.

— Але ж…

Карла Густава трохи спантеличили ці дивні слова й поведінка посольства. Та хоча король заговорив, де Грекані (все ж таки де Грекані?..) наважився перервати його:

— Все наше козацтво б’ється за правду Божу і тільки за неї. Й не битиметься ні за що інше, якщо лишатиметься справжнім козацтвом. За правду Божу б’ємося, живемо й помираємо. І хто з нами, ваша величносте, той за правду, а хто з нами не хоче… Тоді що ж — це його вибір. На тому стоїмо і стоятимемо довіку, бо тільки правду Божу варто обстоювати.

Вимовивши урочистим тоном це, пан посол ревно перехрестився. Депутація повторила цей жест слідом за ватажком з такою самою ревністю. Його королівська величність явно не знав, як можна гідно відповісти на такі прості слова Даниїла де Грекані. Тому король зміг тільки пробурмотіти розгублено:

— Он воно що… Цікаві речі кажеш! Цікаві й незвичайні.

Але слідом за тим вираз обличчя Даниїла Грека знов зробився непередавано хитрим, і він додав тихо, розтягуючи слова:

— В усякому разі, ваша величносте, козаки дуже сподіваються на укладання союзу з королівством Шведським. Якщо так станеться, усі від союзу цього тільки виграють. А на все інше… Нехай на все інше, ваша королівська величносте, буде воля Божа, а не людська!